Чому все змінюється?

Чому все змінюється? Почну із запитання. Хочу відповіді. Я її вимагаю!
Дитинство... Час коли радієш кожній дрібниці: влітку теплу, взимку холоду і снігу, снігу. Та, врешті решт, цукерки солодші. Ти не помічаєш синців і подряпин(вони з`являються, і зникають, і знов). Нема жодної деревини з якої б ти не впав. І час він ніби з гуми, і ти давно, аж з учора, утвердився в думці, що так буде вічно.
В дитинстві подорож найвище щастя. Можеш не спати всю ніч. Думки переповнюють."Що побачу?", "Що почую?", "Як там буде?" - "Скоріше б ранок!".Подорож. Автобус, потяг, авто, та хоч велосипед - все одно. Шаленієшь. Нові враження. Люди. Цікаві розмови!?
А зараз? Ненависть! Ти навіть не замислювався скільки всього треба врахувати, скільки всього того, що може знадобитись. Зараз ти майже по хвилині розписуєш час подорожі, щоб спрогнозувати свої потреби. А якщо щось непередбачуване? Добре, все необхідне приготував, атепер ці гори непотребу необхідно запхнути у сумку(Чому вони завжди здаються малими?). А ці думки. Ти боживолієш"Щоб нічого не забути!". А потім їдеш у душному, смердючому( ну це звичайно у гіршому випадку) автобусі, потязі, авто. І, можливо, він і не душний, іне смердючий, але тобі так не хочеться....А ще ці "завжди приємні" подорожні з їх намаганнями "вилити душу", виговоритись і лізуть, лізуть..."Хто?", "Звідки?", "Куди?"...Абсурд, і ти розумієш, що боротьба не матиме результатів. Ти в мишівці. І тут починається "судовий проце" над тобою(якби Кафка міг це побачити, то однією із картин у "Процесі" стала б моя "мила" розмова). В тебе складається враження, що після катувань розповідями прийшов час допиту. І ти, подумки, вдома, де затишно, тихо грає улюблена музика. Ти один...Але ця надоїдлива муха все дзижчить без зупинки і ти мрієш про дощ із каміння. Ти намагаєшся через силу підтримувати розмову, щоб "не дай Бог" не образити сусіда. Гнітючий стан - ти згадуєш Камю з його "Постороним" і зараз, дай тобі зброю ти б натиснув на гачок, ти зробив би що завгодно тільки б закінчились тортури. Відповівши на нескінченну кількість питань ти бачиш порятунок - час відпочити. Перепросивши, повертаєшся спиною до сусіда - сон. Трохи тиші і самотності... Що за чорт?...Музика? Звідки? Невже це сон?- Ц жахіття.Ти прокидаєшся навіть і не зрозумівши, чи дійсно був той сон. Грє "попса"...Подорож просто "чарівна". Наступна буде не раніше ніж через сто років.